Дисципліна: медсестринство у внутрішній медицині Група: 4А сс 7 семестр Дата: 28.10.2022 Науменко Т. М. Лекція на тему: гострий та хронічний гломерулонефрит. Хронічна хвороба нирок

 Дисципліна: медсестринство у внутрішній медицині

Група: 4А сс 7 семестр

Дата: 28.10.2022 Науменко Т. М.

Лекція на тему: гострий та хронічний гломерулонефрит. Хронічна хвороба нирок

Завдання:    - Уважно прочитайте лекцію.

                      -   Вивчіть матеріал лекції.

 

                      -  Дайте відповіді на питання для самоконтролю:

 

1. Визначення захворювань.    

 

2. Етіологія захворювань.

 

3. Клінічна картина захворювань.

 

4. Діагностика захворювань, сучасні лабораторні та інструментальні методи.

 

5. Лікування та догляд. Здійснення медсестринського процесу

 

6. Профілактика даних хвороб.

Гломерулонефрит

Гострий гломерулонефрит – це гостре двобічне імунне запалення клубочків.

 

Хронічний гломерулонефрит-імунозапальне захворювання з переважним первинним ураженням ниркових клубочків та поступовим залученням до патологічного процесу всіх структурних елементів нирки на тлі прогресуючого перебігу з переходом у ХНН

Причини гломерулонефриту:

β-гемолітичний стрептокок групи А, стафілококова інфекція, деякі віруси, різні вакцини та сироватки, алкоголь. Сприятливі фактори: переохолодження, висока вологість, фізичне навантаження, операції, травми, надмірна інсоляція

Патогенез гломерулонефриту:

Пов’язують з імунними порушеннями. У відповідь на проникнення чужеродних антигенів утворюються антитіла, які з’єднуються зі стрептококовим антигеном і утворюють імунні комплекси. Спочатку ці комплекси циркулюють у крові, а потім відкладаються на базальній мембрані клубочкових капілярів і викликають пошкодження ендотеліоцитів, агрегацію тромбоцитів, еритроцитів. Це призводить до капілярного стазу і порушення мікроциркуляції.

Патанатомія

Нирка збільшена, тістоподібна, капсула знімається легко. Капіляри подовжені, стінка потовщена, межі між капілярами зникають. В капсулі утворюється ексудат, багатий на білок, еритроцити, білок випадає у вигляді фібринових півкуль, здавлюється клубочок і порушується функція нирок.

Клінічні ознаки гломерулонефриту:

Класична картина гострого гломерулонефриту супроводжується набряковим синдромом, гіпертензивним і сечовим, буває нефротичний, гематуричний.

Сечовий синдром – у сечі протеїнурія, гематурія (еритроцити), циліндрурія.

Нефротичний – набряки, артеріальна гіпертензія, гематурія, масивна протеїнурія (добова кількість білку більше 3,5 г), в крові гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперліпідемія.

нефритичний синдром характеризується раптовим виникненням гематурії та протеїнурії, ознак азотемії (зниженням швидкості клубочкової фільтрації), затримкою в організмі солей і води, артеріальною гіпертензією. 

Загальні симптоми: слабкість, зниження працездатності, головний біль, температура 380С, задишка при навантаженні.

При об’єктивному обстеженні блідість, набряки під очима, сеча має колір “м’ясних помиїв”.

У клінічному аналзу крові – анемія, лейкоцитоз, ШОЕ  прискорене, підвищені ревмопроби, креатинін, сечовина, підвищення титрів анти- стрептококових антитіл (АСЛО).

Ускладнення:

1. Гостра серцева недостатність.

2. Гостра ниркова недостатність (анурія, азотемія, уремічний набряк легень, гіперкаліємія).

3.Ниркова еклампсія – (втрата свідомості, клонічні і тонічні судоми).

4. Крововилив у головний мозок (геморагічний інсульт).

5. Гострі порушення зору (скороминуча сліпота, внаслідок спазму і набряку сітківки).

6. Перехід у хронічну форму.

 

Лікування гломерулонефриту :

Лікування в стаціонарі.

1. Ліжковий режим 1,5 місяця.

2. Дієта № 7 (обмеження солі, рідини, кількість випитої рідини не повинна перевищувати кількості добового діурезу за попередню добу), обмеження білку до 0,5 г на 1 кг ваги.

3. Медикаментозна терапія:          

- Покращення мікроциркуляції: (антикоагулянти і антиагреганти) - трентал, курантіл, гепарин, ескузан, веноплант.

- Гіпотензивні включаючи антагоністи кальцію та інгібітори АПФ.

- Фітотерапія: звіробій, польовий хвощ, толокнянка.

- Фізіотерапевтичне.

- Імунодепресивні: - кортікостероїдні.

           -Цитостатики: імуран, циклофосфан, лейкеран.

           -Препарати антиоксидантної дії-вітаміни А, Є, ессенціале, які сприяють стабілізації клітинних мембран

          -Гемодіаліз,лімфосорбція, гемосорбція

           -Препарати амінохінолінового ряду:  резохін, делагіл, плаквеніл

           -Антиагреганти-дипіридамол, пентоксифілін,гепарин

           -Симптоматичні препарати: сечогінні с препаратами калію

         

Принципи  профілактики:

     Первинна : -Запобігання інфекціїі, своєчасне лікування

                         -Санація вогнищ хронічної інфекції

                       -Запобігання переохолодженню

                       -Зміцнення реактивності та загартовування організма

     Вторинна: -диспансеризація -2 роки

                       -правильне працевлаштування

                       -дотримання режиму праці та відпочинку

Ниркова еклампсія

Найчастіше виникає під час нефротичного синдрому.

В основі її розвитку лежить спазм судин головного мозку, його набряк і підвищення внутрішньочерепного тиску.

Приступу еклампсії часто передує період передвісників (прееклампсія), що триває 1-2 доби. В цей період різко посилюється головний біль, нудота, блювання, миготіння мушок перед очима, безсоння, підвищення А/Т, брадикардія.

Еклампсія характеризується раптовою втратою свідомості і корчами, спочатку тонічними, а потім клонічними. Відзначають ціаноз обличчя, хрипке дихання, розширені зіниці, які не реагують на світло, прикушування язика, мимовільне виділення сечі і калу, після виходу із коми настає повна втрата зору, пов’язана з мозковими змінами, яка швидко минає.

 

Невідкладна допомога :

-в/м  25% розчин магнію сульфату по 10 мл  2-4 раза на добу,

-1мл  25% розчину аміназину

-10 мл  2% розчину еуфіліну

-80-120 мг лазиксу

-30 мл 40% розчину глюкози

-можлива люмбальна пункція