Дисципліна: Медсестринство у внутрішній медицині Група: 3А сестринська справа Дата: 30.03.2022 Тема: “Гостра серцева та судинна недостатність. Хронічна недостатність кровообігу.” Гостра судинна недостатність: непритомність. Колапс. Гостра серцева недостатність: серцева астма, набряк легенів.

Дисципліна: Медсестринство у внутрішній медицині Група: 3А сестринська справа Дата: 30.03.2022 Тема: “Гостра серцева та судинна недостатність. Хронічна недостатність кровообігу.” Гостра судинна недостатність: непритомність. Колапс. Гостра серцева недостатність: серцева астма, набряк легенів. Що таке непритомність Втрата свідомості на нетривалий період часу називається непритомністю. Попередньо людина може відчувати, ніби задихається, не може зробити глибокий вдих. Після втрати свідомості відчувається слабкість, запаморочення, хиткість в рухах, знижений тиск. Чому виникає непритомність Найбільш розповсюджені причини виникнення непритомності: • Тривога, нервове напруження, переживання. Людина, перебуваючи в стресовій ситуації, може відчути різкий занепад сил, слабкість і, як результат, трапляється втрата свідомості. • Духота. У погано провітрюваних приміщеннях, де високий відсоток вуглекислого газу, люди часто можуть втрачати свідомість через нестачу кисню в організмі. • Спека. У літній період часу, коли температура повітря досягає критичних показників, втрата свідомості трапляється дуже часто. Особливо при тривалому перебуванні на ногах в переповнених приміщеннях, транспорті, де відчувається задуха, люди, які страждають зниженим тиском, відчувають слабкість і можуть втрачати свідомість. • Різкі зміни положення тіла. Людина може знепритомніти, якщо швидко піднімається з положення лежачи. • Больовий шок нерідко провокує втрату свідомості. Організм, в спробах заощадити сили та пережити стресову ситуацію, сильний біль, "відключається" за допомогою непритомності. • Жага і голод. Ще один приклад, коли людина через низький рівень ресурсів, нестачу їжі та води, може втратити свідомість. Після виходу з цього стану потрібно вкрай акуратно і дозовано вводити продукти, починаючи з малих доз. • Різка крововтрата може стати результатом слабкості, сонливості, а також втрати свідомості. Це відбувається через стрімку втрату великої кількості рідини організмом, яку він не може так само швидко заповнити. • Анемія, серед основних ознак, відрізняється постійним відчуттям слабкості та непритомністю. • Порушення мозкового кровообігу, яке відбувається під час мікроінсультів, може супроводжуватися втратою свідомості. • Новоутворення (не тільки злоякісні, а також і доброякісні) в головному мозку. • Одним з побічних ефектів застосування ряду лікарських препаратів, що знижують артеріальний тиск, є втрата свідомості. • Знепритомніти людина може і при інших захворюваннях, таких як епілепсія, гіпоглікемія (зниження рівня глюкози в крові нижче норми). Симптоми втрати свідомості Визначити стан, що передує втраті свідомості, можна, якщо відзначається більшість таких симптомів: • Нудота; • Слабкість; • Пришвидшене серцебиття; • Різке зниження тиску; • Оніміння кінцівок; • Запаморочення; • Шум у вухах; • Потемніння в очах; • Поява "зірочок" перед очима; • Блідість шкірних покривів; • Втрата орієнтації в просторі; • Почуття нестачі повітря. Види втрати свідомості Види втрати свідомості можна поділити на 3 основних групи, в залежності від того, як відбувається їх розвиток. • Ортостатичні – характеризуються порушенням тонусу артерій, в результаті чого, при тривалому перебуванні у вертикальному положенні, стрімко знижується артеріальний тиск і відбувається втрата свідомості. • Кардіальні – пов'язані з проблемами в роботі серця: пороки, аритмія, ішемія. • Нервово-рефлекторні – характеризуються втратою свідомості в стресових ситуаціях, при тривалому перебуванні у тривожних станах, після сильного фізичного навантаження. Перша допомога при непритомності Перше, з чого варто почати надавати допомогу людині, що знепритомніла - це перевірка дихання. Якщо воно збережене, то потерпілого варто покласти на рівну, тверду поверхню на спину. Якщо шкірні покриви бліді, то варто підкласти під ноги речі, складені у валик, подушку, щоб забезпечити підняте положення нижніх кінцівок. Якщо відзначається почервоніння обличчя, тоді необхідно підняти верхню половину тіла. Далі важливо забезпечити приплив свіжого повітря, відкривши кватирки або вікна. Постраждалого важливо звільнити від затісного одягу – розстебнути ґудзики, послабити ремінь, зняти шарф, якщо такий є. На обличчя можна злегка побризкати холодною водою. Якщо людина приходить до тями та не відчуває негативних наслідків після непритомності, то можна обійтися без надання спеціалізованої медичної допомоги. Досить напоїти її солодким чаєм і забезпечити спокій до повного відновлення сил. Кола́ пс— одна з форм гострої судинної недостатності, пов'язана з вираженим падінням тонусу судин і зменшенням об'єму циркулюючої крові. Його відносять до невідкладних станів. Слід відрізняти колапс від проявів судинної недостатності при шоках. При колапсі не відбувається розвитку виразної системної відповіді з боку інших органів та систем, а усі прояви пов'язані з падінням судинного тонусу. Причини • інфекційні хвороби (черевний, епідемічний висипний тифи, тяжкі пневмонії, стафілококове харчове отруєння, малярія при лікуванні хініном тощо) • гострі інтоксикації (отруєння чадним газом, фосфорорганічними сполуками, снодійними, транквілізаторами, тощо) • гостра крововтрата • хвороби ендокринної та нервової систем (пухлини, сирингомієлія, тощо) • гострі захворювання органів черевної порожнини (перитоніт, тощо) • інфаркт міокарда • ортостатичний перерозподіл крові (передозування, несумісність ліків, тощо) • спинномозкова або перидуральна анестезія тощо. етіологія колапса визначає специфічність його клінічних проявів. При виражених порушеннях метаболізму на передній план виходять ознаки загальної інтоксикації. Колапс інфекційного генезу дуже часто розвивається під час критичного зниження температури тіла на фоні дегідратації, згущення крові, метаболічного ацидозу та респіраторного алкалозу. До проявів колапсу належать: • прострація; • блідість шкіри; • зниження температури тіла; • поверхневе часте дихання; • частий пульс слабкого наповнення; • низький артеріальний тиск (артеріальна гіпотензія). Діагностика Іноді виникають складнощі при диференційній діагностиці колапсу та кардіогенного шоку, який супроводжується вираженою серцевою патологією. З метою діагностики вимірюють артеріальний та венозний тиск, визначають ОЦК, величину серцевого викиду (ударний та хвилинний об'єми серця), загальну периферійну опірність, показники фізико-хімічного складу крові (гемоглобін, в'язкість та ін.), кислотно-лужний стан та інші біохімічні показники, застосовують електрофізіологічні методи. Лікування невідкладне (ургентне). Визначається необхідністю швидкої ліквідації гострої судинної недостатності. Необхідні такі заходи: • зупинка кровотечі, • видалення з організму токсичних речовин, • введення антидоту, • зігрівання хворого, дають дихати кисневою сумішшю, • усунення гіпоксії, • швидко в горизонтальне положення, транспортують його у відповідне відділення лікарні, • вводять ліки, які підвищують артеріальний тиск (адреналін, глюкокортикостероїди). З метою наповнення судинного русла при змінах ОЦК проводять трансфузія інфузійних розчинів як колоїдного (рефортан, реосорбілакт, реополіглюкін, альбумін, волювен), так і кристалоїдного характера (розчин натрію хлориду 0,9 %, Рінгера, Рінгер-Локка, Гартмана, розчини глюкози тощо), за строгим показанням — компонентів крові. Внутрішньовенно вводять 60-90 мг преднізолону. При колапсі внаслідок геморагії після відновлення об'єму циркулюючої крові застосовують судиннозвужуючі речовини — краплинно 1 мл 0,2 % розчину норадреналіну (попередньо розведений), 1-2 мл кордіаміну, 1-2 мл 10 % розчину кофеїну, 2 мл 10 % розчину сульфокамфокаїну та інші вазопресори. При ацидозі рекомендують вводити в/в 100—200 мл 5-8,4 % розчину гідрокарбонату натрію. Якщо колапс спричинило внутрішньом'язове або підшкірне введення ліків, то накладають джгут вище місця ін'єкції, нормалізують об'єм циркулюючої крові шляхом переливання крові та кровозамінних рідин. Серцева астма- це синдром гострої лівошлуночкової серцевої недостатності, яка проявляється задишкою і порушенням серцевого ритму. Нерідко дана патологія може призвести до більш тяжкого стану-набряку легенів і, як, до летального результату. В основній групі ризику люди старше 60 років. Серцева астма зазвичай розвивається при гострій лівошлуночковій недостатності у пацієнтів з гіпертонією, атеросклерозом, сифілісом аорти, міокардитом при недостатності аортальних клапанів, стенокардії. Приступ астми виникає у нічний час після фізичного, нервового напруження, прийому алкоголю, рідини. Хворий прокидається, займає вимушене положення з опущеними ногами, хапає ротом повітря, з’являється жах смерті. Обличчя бліде, ціанотичне, шкіра вкрита холодним потом. В нижніх відділах легенів прослуховуються сухі та вологі хрипи. АТ підвищується, пульс тахікардія, тони серця глухі, вислуховується ритм галопа. В проміжках між приступами стан хворих задовільний: вони ходять, можуть виконувати фізичну роботу. В більш тяжких випадках напад серцевої астми закінчується набряком легенів: з’являється кашель з виділенням пінистого рожевого мокротиння, наростає ціаноз, дихання клекочуче, яке чути на відстані, в обох легенях швидко з’являється велика кількість вологих хрипів, ядуха наростає, що швидко може призвести до летального стану пацієнта.