Дисципліна: Внутрішня медицина Група: 4А Лікувальна справа Дата: 22.09.2021 7 семестр Викладач: Науменко Т. М. Лекція Тема: "Цукровий діабет".

 Дисципліна: Внутрішня медицина

                    Група: 4А Лікувальна справа        Дата: 22.09.2021 

7 семестр

Викладач: Науменко Т. М.

Лекція                                    

Тема: "Цукровий діабет".

Уважно прочитайте лекцію.  Вивчіть матеріал лекції.

 

           Дайте відповіді на питання для самоконтролю:

1.Визначення захворювання.

2.Етіологія захворювання.

5.Клінічна картина захворювання.

6.Діагностика захворювання, сучасні лабораторні та інструментальні методи.

7.Лікування та догляд.

8.Прогноз.

9.Профілактика.  

10.Догляд за пацієнтом з цукровим діабетом

 

Діабет

Діабет – це хронічне захворювання, яке стається, коли підшлункова залоза більше не може виробляти інсулін, або коли тіло не може добре використовувати інсулін, який воно ж виробляє.

Інсулін – це гормон, який виробляє підшлункова залоза. Це ключ, який дозволяє глюкозі з їжі проходити з кровотоку в клітини тіла, щоб виробляти енергію.

Коли стається збій – тіло не може виробляти інсулін або неефективно його використовує – підвищується рівень глюкози в крові (гіперглікемія).

Постійний високий рівень глюкози в крові пов’язаний зі шкодою для тіла та збоями в роботі різних органів та тканин.

 

Існують три основні типи діабету:

• Діабет 1-го типу
• Діабет 2-го типу
• Гестаційний діабет діагностують у період вагітності. Може бути наявним протягом певного часу і після народження дитини.

Основні симптоми діабету:

• надмірне сечовиділення;
• спрага;
• постійне відчуття голоду;
• втрата маси тіла;
• постійне відчуття втоми;
• погіршення зору.

Причини виникнення діабету 1-го типу (інсулінозалежного) недостатньо вивчені, тому запобігти захворюванню практично неможливо. Водночас достеменно відомо, що більшість випадків діабету 2-го типу пов’язані з надмірною масою тіла та браком фізичної активності. Йому можна запобігти у 80% випадків.

Профілактика діабету 2-го типу полягає у простих правилах здорового способу життя:

• підтримуйте масу тіла у нормі;
• будьте фізично активними та приділяйте не менше 150 хв на тиждень регулярній фізичній активності;
• дотримуйтеся здорового харчування, зменшуйте кількість цукру, насичених жирів і збільшуйте споживання клітковини — овочів та фруктів;
• не куріть.

Своєчасне діагностування та контроль діабету дозволяє запобігти розвитку тяжких ускладнень. Люди з діабетом повинні дотримуватися здорового харчування, підтримувати масу тіла в нормі та бути фізично активними. Крім того, їм необхідно приймати ліки, навіть якщо вони почуваються добре.

Людям з діабетом 1-го типу потрібна щоденна інсулінотерапія

Раніше процес забезпечення інсулінами залежав від конкретних чиновників, які закуповували інсуліни для області, та конкретних лікарів, які видавали ці ліки напряму своїм пацієнтам. Тепер пацієнт приходить до лікаря, і той призначає саме те і в тому обсязі, що необхідне пацієнту, а не змушений вибирати з асортименту, який закупила область. З рецептом від лікаря пацієнт іде в аптеку і там безкоштовно або із невеликою доплатою отримує інсулін. Вартість аптеці відшкодовує держава з коштів платників податків. Більше немає ризику, що пацієнт отримає ліки, які йому не підходять або від яких у нього будуть тяжкі побічні ефекти.

Забезпечення інсулінами відбувається шляхом співпраці Міністерства охорони здоров’я України та місцевої влади. Дві третини відшкодування вартості інсулінів відбувається коштом Державного бюджету, решта — має дофінансовуватися з місцевого.

Точна сума, яка знадобиться, щоб пролікувати всіх, відома заздалегідь — завдяки електронному реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії. Реєстр діє вже майже два роки. Там зібрана інформація про всіх учасників та складові програми відшкодування вартості інсулінів — кожного лікаря, кожного пацієнта, кожну аптеку, кожен рецепт.

У реєстрі можна простежити реальну кількість пацієнтів, правильно розрахувати потребу у ліках на рівні міста чи області, отже, ефективніше забезпечити тими препаратами інсуліну, які потрібні пацієнтам.

Люди з діабетом 2-го типу приймають препарати для контролю рівня глюкози у крові.

 

ЯКІ ФАКТОРИ РИЗИКУ ДІАБЕТУ

Фактори ризику для діабету І типу досі шукають. Відомо, що якщо у родині хтось мав такий діабет, це суттєво підвищує шанси теж ним захворіти.

Довкілля та вплив деяких вірусних інфекцій також пов’язують з розвитком діабету І типу.

А ось фактори ризику ІІ типу визначені:

• У родині були хворі на діабет
• Надлишкова вага
• Нездорове харчування
• Відсутність фізичної активності
• Ризик росте з віком
• Високий кров’яний тиск
• Порушення толерантності до глюкози (IGT), коли рівень глюкози в крові вищий за нормальний, але нижчий за поріг, при якому можна діагностувати діабет
• Був гестаційний діабет
• Погане недостатнє харчування під час вагітності
• Наразі діабет І типу попередити не можна.

Тоді як діабет ІІ типу – можливо. Доведено, що на його розвиток найбільше впливає наш спосіб життя.

Коли ви їсте шкідливу їжу, мало рухаєтесь, сидячи майже живете, то фактично "запрошуєте" хворобу у своє тіло.

Міжнародна діабетична асоціація рекомендує для профілактики мати 30-45 хвилин фізичної активності хоча б 3-5 днів на тиждень.

Коли ви ще молоді, здорові звички особливо важливі, щоб попередити розвиток ожиріння та знизити ризик діабету ІІ типу у майбутньому.

Діабетична ретинопатія

1.  Фактори, які підвищують ризик виникнення діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет:

o    тривалість цукрового діабету;

o    хронічна гіперглікемія;

o    діабетична нефропатія;

o    артеріальна гіпертензія;

o    дисліпідемія.

2.  Необхідно оптимізувати контроль глікемії для зниження ризику виникнення або сповільнення прогресування діабетичної ретинопатії.

3.  Необхідно оптимізувати контроль артеріального тиску та ліпопротеїнів у сироватці крові для зниження ризику виникнення або сповільнення прогресування діабетичної ретинопатії.

4.  У дорослих із цукровим діабетом 1-го типу офтальмолог або оптометрист повинен провести первинне розширене та всебічне обстеження зору впродовж 5 років після дебюту захворювання.

5.  Пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу потребують початкового розширеного та всебічного обстеження зору офтальмологом або оптометристом під час встановлення діагнозу.

6.  Якщо не виявлено ознак діабетичної ретинопатії при одному або декількох щорічних обстеженнях та рівень глікемії добре контролюється, то повторне обстеження зору можна розглядати кожні 1–2 роки.

7.  При виявленні діабетичної ретинопатії будь-якого ступеня тяжкості подальші розширені огляди сітківки рекомендовано проводити офтальмологом або оптометристом принаймні 1 раз на рік.

8.  Якщо діабетична ретинопатія прогресує, то обстеження зору необхідно проводити частіше.

9.  Жінки із цукровим діабетом 1-го чи 2-го типу, які планують завагітніти або вже вагітні, повинні проконсультуватися щодо ризику виникнення та/чи прогресування діабетичної ретинопатії.

10.              Обстеження зору рекомендовано проводити до вагітності або у І триместр вагітності, якщо у хворої раніше був діагностований цукровий діабет 1-го чи 2-го типу. Надалі повторне обстеження зору необхідно проводити кожен триместр вагітності та протягом року після пологів згідно зі ступенем тяжкості діабетичної ретинопатії.

11.              Рекомендовано невідкладно направити пацієнта з макулярним набряком, тяжкою непроліферативною діабетичною ретинопатією (яка надалі переходить у проліферативну діабетичну ретинопатію) або з проліферативною діабетичною ретинопатією до офтальмолога.

12.              Проведення панретинальної лазерної фотокоагуляційної терапії знижує ризик втрати зору у хворих на проліферативну діабетичну ретинопатію та в деяких випадках у пацієнтів із непроліферативною діабетичною ретинопатією тяжкого ступеня.

13.              Інтравітреальні ін’єкції ранібізумабу (інгібітор судинного ендотеліального фактора росту) знижують ризик втрату зору у пацієнтів із проліферативною діабетичною ретинопатією. Ці ін’єкції показані при діабетичному макулярному набряку, який уражає ділянку під фовеальним центром.

14.              Наявність у хворого діабетичної ретинопатії не є протипоказанням до призначення ацетилсаліцилової кислоти, оскільки цей лікарський засіб не підвищує ризику виникнення крововиливів у сітківку.

Діабетична нейропатія

Діабетична нейропатія є діагнозом виключення, оскільки пацієнти з цукровим діабетом також можуть мати недіабетичні нейропатії, що піддаються лікуванню. У всіх пацієнтів з цукровим діабетом та діабетичною периферичною нейропатією необхідно враховувати інші причини нейропатії: вживання алкоголю, хіміотерапія, дефіцит вітаміну В₁₂, гіпотиреоз, захворювання нирок, злоякісні новоутворення, інфекції, спадкові нейропатії та васкуліти. До 50% хворих із діабетичною периферичною нейропатією можуть не мати симптомів. Найпоширеніші ранні симптоми діабетичної периферичної нейропатії — біль та дизестезія (неприємні відчуття печіння та поколювання). Також можливе відчуття оніміння та зниження чутливості, що є фактором ризику виникнення діабетичної стопи. Якщо у хворих на цукровий діабет завчасно не діагностувати діабетичну периферичну нейропатію та якщо у них не здійснюється профілактичний догляд за нижніми кінцівками, ці пацієнти піддаються високому ризику травмування нечутливих ділянок нижніх кінцівок.

Виявлення і терапія при діабетичній вегетативній нейропатії зумовлюють зменшення вираженості симптомів, наслідків та поліпшення якості життя. Клінічні прояви діабетичної вегетативної нейропатії охоплюють нечутливість пацієнта до розвитку гіпоглікемії, тахікардію у спокої, ортостатичну гіпотензію, гастропарез, порушення частоти дефекації чи мимовільну дефекацію, еректильну дисфункцію, нейрогенний сечовий міхур та підвищену чи знижену пітливість.

1.  Усі пацієнти повинні бути обстежені на наявність діабетичної периферичної нейропатії, починаючи з моменту діагностування цукрового діабету 2-го типу, через 5 років після встановлення діагнозу цукрового діабету 1-го типу та надалі щорічно.

2.  Діагностування дистальної симетричної полінейропатії повинно охоплювати ретельний збір анамнезу та оцінку температурної або тактильної чутливості та вібраційної чутливості. Хворі на цукровий діабет повинні 1 раз на рік проходити монофіламентний тест для визначення ризику утворення виразок та подальших ампутацій нижніх кінцівок.

3.  У пацієнтів з мікросудинними ускладненнями рекомендовано 1 раз на рік оцінювати симптоми та ознаки вегетативної нейропатії.

4.  Необхідно оптимізувати контроль глікемії для запобігання виникненню чи затримки розвитку діабетичної нейропатії у пацієнтів з цукровим діабетом 1-го типу та для сповільнення прогресування діабетичної нейропатії у хворих на цукровий діабет 2-го типу.

5.  Рекомендовано діагностувати та лікувати пацієнтів, щоб зменшити вираженість болю, який має зв’язок із діабетичною периферичною нейропатією, купірувати симптоми вегетативної нейропатії та поліпшити якість життя.

6.  Як початкові фармакологічні лікарські засоби для лікування за наявності нейропатичного болю у пацієнтів із цукровим діабетом рекомендовано призначити прегабалін, дулоксетин або габапентин.

7.  Нейропатичний біль може бути інтенсивним та знижувати якість життя, обмежувати рухливість і спричиняти розвиток депресії та соціальної дисфункції. Не існує переконливих доказів щодо підтримки контролю глікемії чи модифікації способу життя як терапії за наявності нейропатичного болю у хворих на предіабет або цукровий діабет, тому існує потреба у призначенні таких лікарських засобів, як прегабалін, дулоксетин, габапентин, тапентадол.

Догляд за діабетичною стопою

1.  Необхідно проводити комплексну оцінку стану нижніх кінцівок, принаймні 1 раз на рік для визначення факторів ризику розвитку виразки нижніх кінцівок та подальших ампутацій.

2.  Пацієнтам, які мають ознаки зниження чутливості нижніх кінцівок або виразки чи ампутації нижніх кінцівок в анамнезі, необхідно проводити огляд при кожному зверненні хворого до лікаря.

3.  За наявності в анамнезі даних щодо виразки нижніх кінцівок, стопи Шарко, проведеної ампутації, ангіопластики, куріння, діабетичної ретинопатії та захворювань нирок необхідно оцінити симптоми нейропатії (біль, печіння, оніміння) та патологій судин (підвищене відчуття втоми ніг, кульгавість).

4.  Обстеження повинно охоплювати огляд шкіри, оцінку деформації стопи, проведення неврологічної оцінки та оцінки стану судин (пульсація судин нижніх кінцівок).

5.  У пацієнтів із симптомами кульгавості або сповільненою/відсутньою пульсацією судин нижніх кінцівок необхідно визначити кісточково-плечовий індекс для подальшого оцінювання стану судин.

6.  Міждисциплінарний підхід рекомендований для осіб, які мають виразки нижніх кінцівок або високий ризик їх розвитку (наприклад пацієнтам, що перебувають на діалізі, мають в анамнезі стопу Шарко, виразки нижніх кінцівок або проведені ампутації).

7.  Забезпечити проведення загального профілактичного навчання щодо догляду за нижніми кінцівками для всіх пацієнтів з цукровим діабетом.

8.  Пацієнтам з високим ризиком розвитку цукрового діабету, тяжкою нейропатією, деформаціями стоп або проведеними ампутаціями в анамнезі рекомендовано носити спеціальне терапевтичне взуття.

9.  Особам, які мають нейропатію або ознаки підвищеного підошовного тиску (наприклад еритема, мозолі), необхідно носити спеціальне взуття для ходьби або спортивне взуття, яке знижує тиск на ступні та перерозподіляє тиск.

10.              Люди з кістковими деформаціями (наприклад викривлення пальців ніг) мають потребу в широкому або глибокому взутті. Застосування спеціального терапевтичного взуття приводить до зниження ризику виникнення виразок на нижніх кінцівках.

Невідкладна допомога при гіперглікемічній комі:

Інсулінотерапія проводиться простим інсуліном: 20- 30 одиниць в/в. Показано внутрішньовенне введення 100—200 мг кокарбоксилази, 3-5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Для відновлення гемодинамічних розладів призначають серцеві глікозиди (1 мл 0,06 % розчину коргликона внутрішньовенно), підшкірно або внутрішньовенно вводять 1-2 мл 20 % розчину кофеїну або 2 мл кордіаміну.

Невідкладна допомога при гіпоглікемічній комі:

Першою допомогою пацієнту з тяжкою гіпоглікемічною комою є внутрішньовенне введення 40 % розчину глюкози. Кількість уведеної глюкози залежить від рівня глікемії.