Дисципліна: Інфектологія Група: 3-Б л/с Дата: 22.04.2021 Тема. Лептоспіроз. Бруцельоз

 

Дисципліна: Інфектологія

Група: 3-Б л/с                                        Дата: 22.04.2021

Тема. Лептоспіроз. Бруцельоз

 

Рекомендації щодо виконання занять з дисципліни «Інфектологія»

Уважно прочитайте лекцію.

 

     Вивчіть матеріал лекції.

 

     Дайте відповіді на питання для самоконтролю:

 

1.Визначення захворювання.

2.Етіологія захворювання.

3.Джерело інфекції.

4.Шляхи передачі інфекції.

5.Клінічна картина захворювання.

6.Діагностика захворювання, сучасні лабораторні та інструментальні методи.

7.Лікування та догляд

8.Прогноз.

9.Профілактика. Карантинні заходи.

10. Скласти план догляду

 

 

Лептоспіроз

 Лептоспіроз – інфекційне природно-вогнищеве захворювання, яке характеризується короткочасною лихоманкою, гемоглобінурією (гематурією), виразковим стоматитом, геморагічним гастроентеритом, жовтяницею і нервовими явищами.

1.1. Збудник.

Рід Leptospira, що входить в сімейство Spirochaetaceae. Лептоспіри не заломлюють світло, тому побачити їх у нефарбованих препаратах можна тільки в темному полі зору і за допомогою люмінесцентної мікроскопії.

Лептоспіри мають вигляд тонких, сріблястих ниток з потовщеними і загнутими у вигляді гачків кінцями.

Лептоспіри мають поступапльно – обертальний рух

Основними збудниками лептоспірозу собак є лептоспіри серогруп: canicola, icterohaaemorragiae, pomona, grippotyhosa, bratislava, copenhagenii, australis, autumnalis, ballum, bataviae, а у котів canicola, grippotyphosa, pomona, bataviae.

Збудник лептоспірозу тривалий час зберігається в дрібних непроточних водоймах та заболоченій місцевості.

1.2. Епізоотологічні дані.

До лептоспірозу сприйнятливі собаки і коти всіх порід. Джерелами збудника інфекції є хворі лептоспірозом тварини, а також лептоспіроносії. Лептоспіроносійство у собак і котів триває до 3-ох років. Збудник з організму хворих тварин виділяється в зовнішнє середовище з сечею, калом, молоком, спермою, із витіканнями з статевих органів. Резервуарами патогенних лептоспір є сільськогосподарські та дикі тварини. Гризуни є довічними носіями лептоспір. Собаки і коти заражаються лептоспірозом у зоні природного вогнища під час прийому води, поїдання сирих м'ясних продуктів, отриманих від хворих тварин і трупів гризунів-лептоспіроносіїв.

1.3. Патогенез.

І фаза  інкубаційний період:  характеризується проникненням лептоспор із місця вхідних воріт у кров. Бактеріємія триває 5-7 днів, а далі ці збудники проникають у різні паренхіматозні органи – переважно в печінку, нирки, наднирники, селезінку, легені, де відбувається інтенсивне їх розмноження. У той же час вони спроможні долати гематоенцефалічний бар’єр і проникати в ліквор, тканину спинного мозку. Тривалість І фази – 7-20 днів.

ІІ фаза збігається із початком клінічних проявів хвороби., що супроводжується розвит­ком гіпер­ергічних реакцій. Найбільша кількість лепто­спор фіксується в нирках, печінці, наднирниках, оболонках мозку.

 ІІІ фаза – період максимально виразних клінічних проявів. Велике значення має ураження продуктами розпаду лептоспор стінок кровоносних судин із підвищенням їх проникності та розвитком явного геморагічного синдрому. Як результат з’являються численні геморагії у паренхіматозних органах, шкірі, підшкірній клітковині, серозних оболонках тощо. Можливі кровотечі з носа, вен стравоходу, маткові кровотечі, кровохаркання та інше. Розвиток паренхіматозного гепатиту і гемоліз еритроцитів є причиною появи жовтяниці різної інтенсивності. Протягом цього періоду відмічаються тяжкі ушкодження нирок за типом нефрозонефриту і розвитку гострої ниркової недостатності, що значно погіршує наслідки захворювання..

У IV фазі відбувається формування нестерильного імунітету. Поступове посилення імунітету приводить до повного звільнення організму від лептоспор і формування стерильного імунітету (V фаза патогенезу), що буває зазвичай на 5-6-му тижні захворювання.

1.4. Клінічні ознаки.

Хвороба відзначається в двох основних формах: геморагічній і жовтушній.     Можна виділити такі клінічні періоди хвороби:

·                    інкубаційний період – 6-14 днів;

·                    період лихоманки, коли переважають загальні інфекційні симптоми, – 6-7 днів;

·                    жовтянично-геморагічний період, що супроводжується ураженням органів (переважно печінки, нирок, нервової системи), – 7-13 днів;

·                    період рецидивів – 4-5 днів;

·                    реконвалесценція – тривала.

1.5.Діагностика

На етапі клінічної діагностики потрібно враховувати епідеміологічні дані (контакт із забрудненою водою, перебування у місцях поширення гризунів, професійний фактор та ін.). Для ранньої клінічної діагностики лептоспірозу (в перші 4-5 днів) велике значення надають таким клінічним ознакам: раптовий початок з ознобом, висока гарячка, характерні міалгії, особливо литкових м’язів, поєднана патологія нирок, печінки, геморагічний синдром.

 Специфічна діагностика. У перші дні хвороби діагноз можна підтвердити виявленням лептоспор при мікроскопії в темному полі − крові (взятої під час гарячки, краще з пальця або мочки вуха), сечі (з 6-7-го дня захворювання), у лікворі (за наявності ознак менінгіту).

 

1.6.Лікування

·                    Упродовж 2-3 днів вводять полівалентний протилептоспірозний γ-глобулін по 5-10 мл внутрішньом’язово (в/м) або імуноглобулін лептоспірозний по 20-30 мл в/м.

• Крім того, рекомендується застосування пеніциліну.
•  Усунення проявів інтоксикації: стимуляція ді­урезу. Корекція порушень і підтримка водно-електролітного обміну: контроль водного балансу, корекція електролітних порушень (гіпокаліємії або гіперкаліємії у разі гострої ниркової недостатності (ГНН)).

 

1.7. Профілактика та заходи боротьби.

Не допускати без проварюваня згодовування собакам продуктів забою хворих тварин. Клінічно здорових вакцинують. Приміщення, в якому знаходилися хворі тварини, очищають і дезінфікують. Для дезінфекції застосовують освітлений розчин хлорного вапна з 2% вмістом активного хлору, 2% гарячий розчин натрію гідроксиду, 2% розчин формальдегіду. Проводять дератизацію.

 

 

Бруцельоз

Бруцельоз — антропозоонозна інфекція, що передається від хворих тварин людині, з переважним ураженням опорно-рухового апарату, нервової та статевої систем організму.

Бруцельоз поширений в усьому світі. Летальність для людей не перевищує 2–4%, але хвороба схильна до переходу в хронічну форму і може спричинити довготривалу втрату працездатності та інвалідність.

Причини бруцельозу

Збудники бруцельозу — бактерії роду Brucella. Загалом відомо близько десяти видів цих бактерій, однак для людини головну небезпеку становлять чотири: Brucella melitensis (передається від кіз та овець), Brucella abortus bovis (велика рогата худоба), Brucella suis (свині), Brucella canis (собаки).

Шляхи передавання інфекції

Головне джерело інфекції — велика і дрібна рогата худоба, а також свині. Інколи бруцели можуть уражати собак і кішок. Хвороба у тварин часто протікає в прихованій формі.

Основний шлях передавання інфекції людині — аліментарний (через уживання заражених продуктів), рідше — контактний чи аерогенний. Найчастіше бруцельоз виявляють у пастухів, фермерів, ветеринарів, працівників м’ясокомбінатів, підприємств із обробки шкури, вовни тощо. Пік захворюваності припадає на зиму, весну й літо.

Симптоми бруцельозу

Бруцели проникають в організм людини через слизові оболонки та пошкоджену шкіру і з потоком лімфи заносяться до лімфатичних вузлів. Із потоком крові патогенні бактерії розносяться по всьому організму і утворюють вторинні вогнища інфекції в різних органах.

Інкубаційний період захворювання — 1–4 тижні. Однак у деяких випадках він може тривати до двох місяців.

Симптоми бруцельозу дуже різноманітні. Найчастіше хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 39–40 °С, супроводжується ознобом, рясним потовиділенням, слабкістю, болем у м’язах і суглобах, а також обмеженням рухливості суглобів.

Проте хвороба може розвиватися і поступово. У цьому випадку характерні субфебрильна температура (37,1–38 °С ), безсоння, зниження апетиту, головний біль і дратівливість. Суглоби і м’язи також болять, але біль не гострий. Лімфатичні вузли збільшуються. Згодом температура підвищується, і всі симптоми посилюються. Ці прояви то стихають, то знову повертаються упродовж 3–4 тижнів.

Поширені симптоми бруцельозу:

·                                 порушення сну;

·                                 головний біль;

·                                 закреп;

·                                 зниження (відсутність) апетиту;

·                                 аменорея;

·                                 болі у м’язах та суглобах;

·                                 м’язова слабкість;

·                                 загальна слабкість, швидка стомлюваність;

·                                 озноб та лихоманка;

·                                 підвищене потовиділення;

·                                 сухість у роті;

·                                 депресія;

·                                 брадикардія.

Часто бруцельоз спричиняє алергічні захворювання — висипи, дерматити. Також уражається опорно-рухова система — розвиваються артрити, поліартрити, синовіти, бурсити, тендовагініти.

Ураження нервової системи проявляються невритами (наприклад, лицьового або слухового нерва), неврозами та ішіорадикулітами.

Внаслідок ураження сечостатевої системи у жінок відбувається розлад менструального циклу, може розвинутися ендометрит. Якщо жінка вагітна, може статися викидень. У чоловіків з боку сечостатевої системи розвиваються епідидиміти і орхіти.

Лікування бруцельозу

Лікують бруцельоз у стаціонарі. Для цього застосовують антибіотики, антигістамінні препарати, седативні засоби.

Профілактика бруцельозу

Поради з профілактики інфікування бруцельозом:

не вживайте сире молоко та молокопродукти;

споживайте продукти лише відомого походження;

споживайте м’ясо тільки після термічної обробки;

вживайте лише пастеризоване молоко;

не купуйте молочні та м’ясні продукти на стихійних ринках.