Дисципліна: Медсестринство у внутрішній медицині Група: 3А Сестринська справа Дата: 03.11.2021 Викладач: Науменко Т. М. 5 семестр Практичне заняття № 3 Тема: «Підготовка пацієнта до лабораторних методів обстеження».

3 курс «А» сс Медсестринство в інфектології

Чума

Рекомендації щодо виконання занять з дисципліни 

«Медсестринство в інфектології»

   Уважно прочитайте лекцію.

    Вивчіть матеріал лекції.

    Дайте відповіді на питання для самоконтролю:

1.Визначення захворювання.

2.Етіологія захворювання.

3.Джерело інфекції.

4.Шляхи передачі інфекції.

5.Клінічна картина захворювання.

6.Діагностика захворювання, сучасні лабораторні та інструментальні методи.

7.Лікування та догляд, медсестринські втручання.

8.Прогноз.

9.Профілактика. Карантинні заходи.

10.Здійснення медсестринського процесу при даному захворюванні:

      Виділити проблеми пацієнта;

      Визначити медсестринський діагноз;

      Скласти план медсестринського догляду, його оцінка та реалізація.

Чума

 

Основні факти

 

Збудником чуми є бактерія Yersinia pestis – зоонозная бактерія, як правило, присутня в організмі дрібних ссавців, на яких живуть блохи.

У людини, інфікованої Yersinia pestis, тривалість інкубаційного періоду перед розвитком симптомів складає 1-7 днів.

Існують дві основні клінічні форми чумної інфекції: бубонна і легенева. Найбільш поширеною формою є бубонна чума, яка характеризується наявністю запалених лімфатичних вузлів-«бубонів».

Чума передається від тварин людині в результаті укусу інфікованої блохи, безпосереднього контакту з інфікованими тканинами і повітряно-крапельним шляхом.

Чума у людини може проявити себе як дуже важке захворювання. Коефіцієнт летальності бубонної чуми досягає 30%-60%, а легенева чума при відсутності лікування завжди призводить до летального результату.

Чума успішно лікується антибіотиками, тому рання діагностика і ранній початок лікування може врятувати життя.

У 2010-2015 рр. в усьому світі було зареєстровано 3248 випадків захворювання на чуму, в тому числі 584 випадку смерті.

В даний час трьома найбільш ендемічними країнами є Демократична Республіка Конго, Мадагаскар і Перу.

Між тваринами інфекція передається блохами. Зараження людини може мати місце в результаті:

укусу інфікованої блохи – переносника хвороби;

незахищеного контакту з інфікованими біологічними рідинами або зараженими матеріалами;

вдихання інфікованих дрібних частинок/дрібнодисперсних крапель, видихуваних пацієнтом з легеневою формою чуми (повітряно-крапельним шляхом).

Чума носить особливо контагіозний характер і здатна викликати важкі епідемії.

 

У минулому чума викликала масштабні пандемії з високим рівнем смертності. У 14-му столітті чума була відома під назвою «Чорна смерть» і забрала життя приблизно 50 мільйонів людей в Європі. Сьогодні чума легко піддається лікуванню антибіотиками, а профілактика інфекції не представляє особливих складнощів при умові дотримання стандартних заходів.

 

Ознаки і симптоми:

У людини, що заразилася чумою, після інкубаційного періоду від 1 до 7 днів, зазвичай, розвивається гострий гарячковий стан. Типовими симптомами є раптове підвищення температури, озноб, головний біль і ломота в тілі, а також слабкість, нудота і блювота.

 

Залежно від шляху проникнення інфекції розрізняються дві основні форми чумної інфекції: бубонна і легенева. Всі форми чуми піддаються лікуванню, якщо виявляються досить рано.

 

Бубонна чума є найбільш поширеною формою чуми в світі, і виникає в результаті укусу інфікованої блохи. Збудник чуми бактерія Yersinia pestis проникає в організм людини у місці укусу і рухається по лімфатичній системі до найближчого лімфатичного вузла, де починає розмножуватися. Лімфатичний вузол запалюється, набухає і створює болісні відчуття; такі лімфатичні вузли і називають «бубонами». На більш пізніх стадіях інфекції запалені лімфатичні вузли можуть перетворитися на відкриті гнійні рани. Передача бубонної чуми від людини до людини відбувається рідко. У разі подальшого розвитку бубонної чуми інфекція може поширитися в легені, і виникає більш тяжка форма чуми, яка називається легеневою.

Легенева чума — найбільш вірулентна форма цього захворювання. Інкубаційний період може бути дуже коротким і становити 24 години. Будь-який хворий на легеневу чуму може передавати інфекцію оточуючим повітряно-крапельним шляхом. Без ранньої діагностики і лікування легенева чума закінчується летальним результатом. Однак у разі своєчасного виявлення та проведення терапії (протягом 24 годин після появи симптомів) значна частка пацієнтів виліковується від захворювання.

Де зустрічається чума?

Як хвороба тварин чума зустрічається повсюдно. Ризик захворювання на чуму людини виникає тоді, коли окремо взята популяція людей проживає на місці, де присутній природний осередок чуми (тобто є бактерії, тварини, резервуари та переносники).

 

Епідемії чуми траплялися в Африці, Азії і Південній Америці, однак з 1990-х років велика частина захворювань людини чумою мала місце в Африці. До трьох найбільш ендемічним країн належать: Мадагаскар, Демократична Республіка Конго і Перу. На Мадагаскарі випадки бубонної чуми реєструються практично кожен рік під час епідемічного сезону (вересень-квітень).

 

Діагностика чуми

Для підтвердження діагнозу чуми потрібне лабораторне тестування зразків гною з бубону, зразка крові або харкотиння. Існують різні методи виявлення специфічного антигену Y. pestis. Одним з них є лабораторно валідірований експрес-тест з використанням тест-смужки. Цей метод сьогодні широко застосовується в країнах Африки та Південної Америки за підтримки ВООЗ.

 

Лікування

Без лікування чума може призводить до швидкої смерті, тому найважливішою умовою виживання пацієнтів і профілактики ускладнень є швидка діагностика і раннє лікування. При своєчасній діагностиці чума успішно лікується антибактеріальними препаратами та підтримуючою терапією. Профілактика

Профілактичні заходи включають в себе інформування населення про наявність чуми в районі їх проживання та поширення рекомендацій про необхідність захищати себе від укусів бліх і не торкатися трупів полеглих тварин. Як правило, слід рекомендувати уникати прямого контакту з інфікованими біологічними рідинами і тканинами. При роботі з потенційно інфікованими пацієнтами заборі зразків для тестування слід дотримуватись стандартних запобіжних заходів.

 

Вакцинація

ВООЗ не рекомендує проводити вакцинацію населення, за винятком груп підвищеного ризику (наприклад, працівників лабораторій, які постійно піддаються ризику зараження, і працівників охорони здоров'я).

 

Боротьба зі спалахами чуми:

Виявлення та знешкодження джерела інфекції: виявлення найбільш вірогідного джерела інфекції в районі, де виявлено випадок (випадки) захворювання людини, звертаючи особливу увагу на місця скупчення трупів дрібних тварин. Проведення належних заходів інфекційного контролю. Слід уникати знищення гризунів до знищення блох – переносників інфекції, оскільки з мертвого гризуна блохи перейдуть на нового господаря і поширення інфекції продовжиться.

Охорона здоров'я медичних працівників: інформування і навчання працівників охорони здоров'я заходам профілактики інфекційної та інфекційного контролю. Працівники, які перебували в безпосередньому контакті з особами, хворими на легеневу чуму, повинні мати засоби індивідуального захисту і отримувати антибіотики як хіміопрофілактику протягом семи днів або щонайменше протягом часу, коли вони піддаються ризику, працюючи з інфікованими пацієнтами.Забезпечення правильного лікування: забезпечення отримання пацієнтами належного лікування, а також наявності достатніх запасів антибіотиків.

 Ізоляція пацієнтів з легеневою чумою: пацієнти повинні бути ізольовані, щоб не поширювати інфекцію повітряно-крапельним шляхом.  Надання таким пацієнтам захисних лицьових масок може скоротити ризик поширення інфекції.

 Епіднагляд: виявлення та відстеження осіб, які перебували в близькому контакті з хворими на легеневу чуму, і проведення серед них хіміопрофілактики протягом 7 днів.

Зразки слід збирати з обережністю.

 Дезінфекція: рекомендується регулярно мити руки водою з милом або використовувати спиртовмісні гелі для дезінфекції рук.  Для дезінфекції великих площ можна використовувати 10-відсотковий розчин побутового відбілювача (розчин слід оновлювати щодня).

 Дотримання заходів обережності при похованні померлих: розпорошення антисептиків на обличчя / груди трупів хворих, імовірно померлих від легеневої чуми, є недоцільним і не рекомендується.  Слід накривати територію просоченими антисептиком тканинами або абсорбуючим матеріалом.

Виконані завдання скинути на електронну пошту  ntnnova7@gmail.com