Дисципліна: Медсестринство у внутрішній медицині Група: 3А Сестринська справа Дата: 25.11.2021 Викладач: Науменко Т. М. 5 семестр Практичне заняття № 5 Тема: "Медсестринський процес при ХОЗЛ"

 3 курс «А» сс Медсестринство в інфектології 

ДИФТЕРІЯ. 10.04.2020

Рекомендації щодо виконання занять з дисципліни «Медсестринство в інфектології»

1      Уважно прочитайте лекцію.

           Вивчіть матеріал лекції.

           Дайте відповіді на питання для самоконтролю:

1.Визначення захворювання.

2.Етіологія захворювання.

3.Джерело інфекції.

4.Шляхи передачі інфекції.

5.Клінічна картина захворювання.

6.Діагностика захворювання, сучасні лабораторні та інструментальні методи.

7.Лікування та догляд, медсестринські втручання.

8.Прогноз.

9.Профілактика. Карантинні заходи.

10.Здійснення медсестринського процесу при даному захворюванні:

      Виділити проблеми пацієнта;

      Визначити медсестринський діагноз;

      Скласти план медсестринського догляду, його оцінка та реалізація.

ДИФТЕРІЯ

План лекції:

1. Дифтерія: визначення, етіологія, клініка. Медсестринський процес. Профілактика.

 Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Леффлера та характеризується утворенням фібринозних нальотів у місці інвазії збудника, найчастіше на слизових оболонках ротоглотки та дихальних шляхів, загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.

  Етіологія

Збудником дифтерії є паличка Лефлера.  Патогенні властивості палички пов’язані з екзотоксином, який виділяється в процесі розмноження збудника.Крім екзотоксину паличка виділяє гіалуронідазу, гемолізин, некротизуючий чинник тощо.

Епідеміологія

Джерелом інфекції є хворий або бактеріоносій .Механізм передачі інфекції – повітряно – краплинний.Можлива передача через  предмети або третю особу.

Класифікація

ШИФР  МКХ – 10 –

А36 Дифтерія

А36.0 Дифтерія глотки

А36.1 Дифтерія носоглотки

А36.2 Дифтерія гортані

А36.3 Дифтерія шкіри

А36.8 Інша дифтерія

А36.9 Дифтерія, неуточнена

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

КЛІНІЧНІ:

Клінічні прояви залежать від клінічної форми дифтерії по тяжкості  та локалізації;

Дифтерія мигдаликів легкого ступеня тяжкості:

початок гострий;

температура тіла нормальна, або субфебрильна, триває 1-2 дні;

збільшення мигдаликів рівномірне кулясте;

гіперемія слизової оболонки мигдаликів із ціанотичним відтінком;

наліт фібринозного або частково  фібринозного характеру – (еластична плівка, щільно поєднана з поверхнею мигдаликів, не розтирається між шпателями, зберігає форму у воді) знімається важко або без труднощів, поверхня слизової оболонки ротоглотки після зняття нальоту кровоточить або не кровоточить, розміщений на одному або обох мигдаликах у вигляді острівців білувато-сірого, або білого кольору;

може бути наліт, розміщений на мигдаликах гнійного характеру;

біль у горлі незначний;

регіонарний підщелепний лімфаденіт;

головний біль, слабкість, кволість;

епідеміологічні дані – контакт з хворим на дифтерію дорослим, або дитиною, порушення календаря щеплень проти дифтерії.  

Дифтерія мигдаликів середньотяжка:

гострий початок;

температура тіла фебрильна, субфебрильна, триває 2-3 дні;

біль у горлі помірний, нерідко не відповідає характеру і поширеності процесу;

збільшення піднебінних мигдаликів рівномірне кулясте;

гіперемія слизової оболонки ротоглотки здебільшого із ціанотичним відтінком;

наліт плівчастий, фібринозного характеру, щільний, блискучий, сіруватого кольору, розміщений на одному, або обох мигдаликах у вигляді острівців або суцільної плівки, важко знімається, оголюючи поверхню, що кровоточить, нерідко виходить за межі мигдаликів;

набряк мигдаликів, слизових оболонок ротоглотки, який значно вираженіший у порівнянні із місцевою гіперемією;

регіонарний підщелепний, або шийний лімфаденіт;

головний біль, слабкість, кволість, зниження апетиту, нудота, одноразова блювота;

блідість шкіри;

тахікардія;

епідеміологічні дані - контакт з хворим на дифтерію, порушення календаря щеплень проти дифтерії.

Дифтерія мигдаликів тяжка:

гострий початок;

температура тіла гектична, фебрильна в перші години захворювання, у подальшому субфебрильна або нормальна на фоні погіршення загального стану;

головний біль, слабкість, кволість, ломота в м”язах та суглобах, порушення сну, знижений або відсутній апетит, повторна блювота;

біль у животі;

біль у горлі помірний, відчуття клубка у горлі, утруднене ковтання;

блідість шкіри, периоральний ціаноз;

різко виражений набряк мигдаликів та м”яких тканин ротоглотки дифузного характеру;

наліт фібринозного характеру, плівчастий, щільний, сірувато-білого або брудно-сірого кольору, не знімається шпателем, поверхня слизової під ним кровоточить, розміщений на мигдаликах та за їхніми межами – на піднебінних дужках, язичку, м”якому та твердому піднебінні, бічній та задній поверхні горла;

гіперемія слизової оболонки ротоглотки із ціанотичним відтінком;

регіонарний підщелепний та шийний лімфаденіт;

запах з рота солодко-гнильний, приторний;

набряк підшкірно-жирової клітковини шиї різного поширення (від підщелепної ділянки до грудей, обмежений або поширений, однобічний або симетричний);

геморагії на слизовій оболонці твердого та м”якого піднебіння;

ранні ускладнення.  

Гіпертоксична форма дифтерії мигдаликів:

дуже гострий початок;

біль в горлі при ковтанні;

біль в ділянці шиї;

біль при відкриванні рота;

біль при пальпації лімфатичних вузлів;

температура тіла гектична;

прогресуюча слабкість, млявість, запаморочення, нудота, багаторазове блювання, анорексія;

набряк мигдаликів та супутніх слизових оболонок ротоглотки різко виражений;

гіперемія ротоглотки із ціанотичним відтінком;

регіонарний підщелепний, шийний лімфаденіт;

наліт на піднебінних мигдаликах плівчастий, фібринозний.

Ларингеальна дифтерія (дифтерійний ларинготрахе.т, дифтерійний круп):

початок поступовий;

температура тіла субфебрильна;

осиплість голосу в перші години (добу) хвороби, потім – афонія;

кашель спочатку гучний, грубий, гавкаючий, потім – беззвучний;

швидке наростання симптомів дихальної недостатності;

у розпал хвороби характерне утруднення дихання під час вдиху, шумне дихання з подовженим вдихом, за участю допоміжної мускулатури;

характерна стадійність – катаральна стадія – стенотична – асфіктична;

в асфіктичній стадії – серцеві тони приглушені, пульс частий, аритмія; сплутанна свідомість, непритомнімть, судоми.

під час ларингоскопії – набряк, гіперемія слизової оболонки, сіруваті плівки в гортані та на істинних голосових зв'язках, при поширеному крупі плівки в трахеї та бронхах;

часте поєднання із дифтерією мигдаликів та назофарингеальною дифтерією.

Назофарингеальна дифтерія (дифтерійний назофарингіт, дифтерійний фарингіт):

утруднення носового дихання;

гугнявість  голосу;

біль  в горлі з іррадіацією у вуха;

виділення з носу сукровично-гнійні;

відсутнє видиме запалення  у  порожнині  носа;

при  задній риноскопії набряк та помірна гіперемія слизової оболонки глоткового мигдалика і (або) на його поверхні фібринозних плівки;

"списоподібний" наліт, який сповзає по задній стінці глотки;

регіонарний (задньошийний) лімфаденіт;

прояви загальної інтоксикації помірні або значні (млявість, блідість, анорексія, підвищення температури).

Дифтерія переднього відділу носа:

утруднення носового дихання і  смоктання у дітей першого року життя з невеликим слизовим, серозно-слизистим або кров”янисто-гнійним виділенням;

подразненням шкіри біля отворів носу з екскоріаціями та  тріщинами;

температура тіла субфебрильна, рідко фебрильна;

в”ялий тривалий затяжний перебіг;

під час риноскопії – типові фібринозні дифтеритичні нальоти  на  перегородці  носа а іноді поверхневі ерозії, можуть бути на раковинах,  дні носу, у навколоносових пазухах; 

починається з ураження  однієї  половини  носа, потім процес переходить на другу половину носа;

набряки у ділянці перенісся, щік, під очима – при тяжкій формі.

Дифтерія іншої локалізації: 

відноситься ураження очей, вух, пошкодженої шкіри, зовнішніх статевих органів, травного каналу (стравоходу, шлунку);

частіше комбінується з дифтерією ротоглотки,  гортані,  носа;

характерні типові місцеві зміни – фібринозний наліт, під яким у разі його зняття виявляється кровоточива поверхня;

регіонарний лімфаденіт;

набряк навколишньої підшкірної клітковини;

токсикоз незначно виражений.

Комбінована форма:

найчастіше зустрічається дифтерія мигдаликів і дифтерійний фарингіт;

дифтерія мигдаликів і переднього відділу носа;

дифтерія мигдаликів і ларингеальна дифтерія;

швидке наростання клінічних симптомів та їхня динаміка;

токсикоз значно виражений;

поліморфізм клінічних проявів.

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА:

Загальний аналіз крові – лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, прискорення ШОЕ.

Бактеріоскопія секрету ротоглотки і носових ходів – наявність або відсутність бактерій морфологічно подібних до коринебактерій дифтерії.

Бактеріологічна діагностика слизу з ротоглотки, з носу та інших місць ураження – виділення культури коринебактерії дифтерії та визначення її токсигенних властивостей.

Загальний аналіз сечі – можлива протеінурія, циліндрурія, мікрогематурія, підвищена питома вага.

ЛІКУВАННЯ

Госпіталізації підлягають усі хворі в залежності від тяжкості до боксованого або реанімаційного відділення інфекційного стаціонару.

Дієта – вітамінізована, калорійна, щадно оброблена їжа.

Етіотропна терапія – введення протидифтерійної сиворотки (ПДС), доза та кратність введення залежить від ступеню тяжкості та клінічної форми дифтерії. Після встановлення діагнозу дифтерії чи вірогідній підозрі на неї ПДС вводиться в перші дві години після госпіталізації.  ПДС не вводиться дітям, у яких діагноз дифтерії встановлений після 7-го дня захворювання і відсутні  симптоми  інтоксикації та нашарування на мигдаликах. ПДС вводиться тільки після постановки внутрішньо-шкіряної проби.

При легкій формі дифтерії вся доза ПДС вводиться  одноразово внутрішньом’язово і складає від  20 000 – 40 000 МО.

Повторне введення сироватки в цій же дозі можливе при збереженні через добу симптомів інтоксикації та збереженні чи поширенні  нашарувань на мигдаликах.

При легкій формі в  умовах  стаціонару, коли постановка діагнозу дифтерії викликає труднощі, можливе спостереження за хворим протягом 8-24 годин до кінцевого встановлення діагнозу без введення ПДС.

При середньотяжкій формі дифтерії перша доза ПДС становить 50 000 – 80 000 МО, через 24 год при необхідності вводиться повторна доза.

При тяжкій формі дифтерії  курсова доза ПДС складає 90 000-120 000 МО – 120 000-150 000 МО. Перша доза має складати 2/3 курсової. У добу госпіталізації вводять 3/4 курсової дози. Кратність введення ПДС складає 12 год, якщо вся доза сироватки вводилася внутрішньовенно інтервал складає 8 год. При дуже тяжких формах захворювання показане внутрішньовенне крапельне введення сироватки. Половину розрахованої дози уводять внутрішньовенно, другу половину внутрішньом”язово.

Доза ПДС в залежності від тяжкості дифтерії

Тяжкість стану	Перша доза сироватки (в тис. МО)
Легка форма дифтерії	20 000 -  40 000
Середньотяжка форма дифтерії	50 000 – 80 000
Тяжка форма дифтерії	90 000 – 120 000
Дуже тяжка форма дифтерії (ІТШ, ДВЗ – синдром)	120 000 -  150 000

Антибактеріальна терапія: при легких формах:  еритроміцин,  рифампіцин  в середину,  при середньотяжких та тяжких - парентерально напівсинтетичні антибіотики  пеніцилінового та цефалоспоринового ряду. Тривалість курсу антибактеріальної терапії складає 10-14 днів. Препарати призначають у вікових дозах.

Місцева санація ротоглотки – полоскання та орошення ротоглотки дезинфікуючими розчинами.

Дезінтоксикаційну терапію глюкозо-сольовими та колоїдними розчинами при середньотяжкій та тяжкій формах з обліком добової потреби в рідині і патологічних витрат.

Глюкокортикостероїди – при середньотяжкій формі у дозі 2-3 мг/кг по преднізолону та тяжкій формі у дозі 10-20 мг/кг по преднізолону.

УСКЛАДНЕННЯ:

(лікування згідно відповідних протоколів)

Дифтерійна кардіопатія;

Міокардит;

Токсична полінейропатія:

Метаболічна енцефалопатія;

Набряк головного мозку;

Токсичний нефрозонефрит

Імунокомплексний нефрит

Гостра ниркова недостатність

ІТШ

ДВЗ – синдром

Серцево-судинна недостатність

Дихальна недостатність

Поліорганна недостатність

Неспецифічні ускладнення: паратонзилярний абсцес, отит, пневмонія.

Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Леффлера та характеризується утворенням фібринозних нальотів у місці інвазії збудника, найчастіше на слизових оболонках ротоглотки та дихальних шляхів, загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.

Етіологія . Збудником дифтерії є паличка Лефлера.             

                     

Медсестринський

процес:                                   

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е            - озноб, гарячка,            -  контакт з хворою               -    температура тіла до 38*С,

 Т        -  біль в горлі ,                   дитиною,                             - збільшені   лімфовузли,

 А        -  слабкість, млявість,     - відсутність                           - гіперемія і нальот  на

 П          -  задишка.                          щеплення.                              мигдаликах ,

                                                                                                        - набряк шиї.

                                                                                 

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Гіпертермія.

Е              2. Біль в горлі.

Т              3. Збільшення лімфовузлів.

А             4. Задишка.

П             5. Набряк шиї.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е             2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т             3. Виконання лікарських призначень

А            4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду

П

4                              ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ  

               1. Ізоляція дитини до  негативного результату мазка з зіва і носа на ВL  .                  

Е             2. Взяття мазків з зіва та носа.

Т             2. Годувати дитину механічно, термічно щадною їжею.

А             3. Здійснювати догляд за зівом, ротовою порожниною.

П             4. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання. 

          5. Виконання лікарських призначень:  антитоксична протидифтерійна сироватка за 

                    методом Безредко,  дезінтоксикаційна терапія,  антибіотикотерапія ,

                     симптоматична терапія.

5                                   ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану

Т                2. Зникнення болю в горлі, нормалізація температури.

А              3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях: треба

П                   пам’ятати про  міокардит , нефротичний синдром, периферійні паралічі.

 Виконані завдання скинути на електронну пошту  ntnnova7@gmail.com