Дисципліна: Медсестринство у внутрішній медицині Група: 3А Сестринська справа Дата: 25.11.2021 Викладач: Науменко Т. М. 5 семестр Практичне заняття № 5 Тема: "Медсестринський процес при ХОЗЛ"

3 курс «А» сс Медсестринство в інфектології 

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ 

Рекомендації щодо виконання занять з дисципліни 

«Медсестринство в інфектології»

    Уважно прочитайте лекцію.

        Вивчіть матеріал лекції.

           Дайте відповіді на питання для самоконтролю:

1.Визначення захворювання.

2.Етіологія захворювання.

3.Джерело інфекції.

4.Шляхи передачі інфекції.

5.Клінічна картина захворювання.

6.Діагностика захворювання, сучасні лабораторні та інструментальні методи.

7.Лікування та догляд, медсестринські втручання.

8.Прогноз.

9.Профілактика. Карантинні заходи.

10.Здійснення медсестринського процесу при даному захворюванні:

      Виділити проблеми пацієнта;

      Визначити медсестринський діагноз;

      Скласти план медсестринського догляду, його оцінка та реалізація.

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ

Менінгококова інфекція – антропонозна гостра хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка викликається менінгококом і характеризується клінічним поліморфізмом від назофарингіту і простого носійства до генералізованих форм – гнійного менінгіту, менінгоенцефаліту і менінгококцемії.

Етіологія

Менінгококову інфекцію спричинює диплокок (менінгокок Вексельбаума). Збудник продукує ендотоксин та алергізувальну субстанцію. За антигенними властивостями розрізняють штами менінгокока.

Епідеміологія

Джерелом інфекціїє хвора дитина та бактеріоносій. Хворий дуже небезпечний через високу контагіозність на початку хвороби, особливо якщо у хворого тільки катаральні явища і діагноз важко встановити. Головним механізмом передачі інфекціїї є аеробний або повітряно – краплинний. Контактний механізм має значення у разі тривалого контакту з хворим або носієм. Воротами проникнення для менінгокока є слизові оболонки носової та ротової частин глотки. Може розвинутися транзиторна бактеріємія або менінгококовий сепсис. Генералізація процесу відбувається в умовах зниженої імунологічної реактивності організму. Проникнення менінгокока у мозкові оболони закінчується розвитком менінгіту. В організмі з перших днів захворювання виробляються антитіла: аглютиніни, преципітини, бактерицидні антитіла. Після захворювання залишається стійкий постінфекційний імунітет, який не залежить від серологічної групи збудника.

Сезонність епідемічного процесу

Менінгококовий менінгіт частіше зустрічається у зимово – весняний період з найбільшою кількістю випадків у лютому – квітні.

Класифікація

Шифр МКХ-10 -

А 39 Менінгококова інфекція

А 39.0 Менінгококовий менінгіт

А 39.2 Гостра менінгококцемія

Назофарингіт

КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

початок захворювання гострий, температура від нормальної до фебрильних цифр, триває до 3-х днів;

помірні симптоми загальної інтоксикацї;

гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

Загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз).

Бактеріологічне дослідження слизу з носогорла.

ЛІКУВАННЯ

Антибактеріальна терапія: рифампіцин 10 мг/кг/добу 3-5 днів, або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азітроміцин), або левоміцетин.

Місцеві засоби: УФО, полоскання горла дезінфікуючими засобами.

Гнійний менінгіт

КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

захворювання частіше починається гостро, раптово, з різкого підвищення температури, сильного головного болю, характерна повторна блювота, виражена гіперестезія;

відмічаються симптоми Керніга, Брудзинського, Гієна, Гордона;

у дітей ранього віку -  симптом підвішування (Лесажа), стійке вибухання та напруженість тім’ячка, закидання голови назад;

у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові симптоми: порушення свідомості, збудження, яке потім змінюється в’ялістю, адинамією, сопором;

судоми частіше - клоніко-тонічного характеру.

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

Виділення культури менінгокока з: носогорла, крові, спиномозкової рідини.

Візуальна мікроскопія мазку крові та ліквору – “товста крапля” крові та ліквору.

Загальний аналіз крові (нейтрофільоз із зсувом уліво, підвищена ШОЕ).

Дослідження спиномозкової рідини (плеоцитоз нейтрофільний, збільшення рівню білка, позитивні реакції Панді, Нонне-Апельта, зниження рівню глюкози, підвищений тиск.

ЛІКУВАННЯ:

Догоспітальний етап лікування: 

Забезпечення венозного доступу.

Антибактеріальна терапія -  левоміцетин сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/в.

Глюкокортикоїди 1-3мг/кг по преднізолону.

Інфузійна терапія сольовими та колоїдними розчинами.

Антипіретики.

Фуросемід – 1-2 мг/кг.

При судомах – діазепам.

Стаціонарний етап лікування:

Антибактеріальна терапія: бензилпеніцілін 300000 – 500000 ОД/кг/добу, введення кожні 4 години. Антибіотики резерву: цефтриаксон 100мг/кг/добу, цефотаксим – 200мг/кг/добу. При наявності ІТШ - левоміцетін-сукцинат 100мг/кг/добу.

Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах із застосуванням глюкозо-сольових розчинів.

Ацетазоламід (діакарб) + аспаркам. Доза підбирається в залежності від вираженості гіпертензійного синдрому.

Посиндромна терапія проводиться у відповідності з наявними синдромами, їхнє лікування проводиться згідно відповідних протоколів лікування.

У періоді реконвалесценції: ноотропні препарати, вітаміни групи В.

Менінгококцемія

КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ:

гострий початок, раптово, з підвищення температури до 38-40⁰С;

виражений інтоксикаційний синдром: загальна слабкість, головний біль, біль у м’язах, блідість шкіряних покривів;

через декілька годин з’являється плямисто-папульозний, а потім геморагічний висип на шкірі, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі. Згодом у центрі елементів висипу з’являється поверхневий і більш глибокий некроз;

можуть спостерігатися крововиливи в склеру, слизову оболонку ротогорла, носові, шлункові кровотечі;

при блискавичних формах – швидко наростають прояви інфекційно-токсичного шоку.

ЛІКУВАННЯ:

Догоспітальний етап лікування:

Забезпечення венозного доступу.

Антибактеріальна терапія – левоміцетін сукцинат натрію по 25мг/кг (разова доза) в/в.

Глюкокортикоїди – преднізолон, гідрокортизон або дексазон по 2-3мг/кг по преднізолону – без ІТШ, 5 мг/кг - при ІТШ І ступеню, 10 мг/кг – при ІТШ ІІ ступеню, 15-20 мг/кг – при ІТШ ІІІ ступеню.

Інфузійна терапія сольовими розчинами або реополіглюкіном для стабілізації ОЦК.

Інотропи (допамін) – для підтримки гемодинаміки.

Госпітальний етап лікування:

В залежності від тяжкості госпіталізація до відділення інтенсивної терапії та реанімації, або відділення нейроінфекції інфекційного стаціонару.

Антибактеріальна терапія: при наявності ІТШ препарат вибору - левоміцетин сукцинат в дозі 100мг/кг/добу, при виведенні хворого з ІТШ призначають пеніцилін 200 мг/кг/добу, або цефалоспорини третьої генерації – цефатоксим 100-200мг/кг/добу, цефтриаксон 100мг/кг/добу.

     При тяжкій формі та необхідності захисту від нозокоміальної інфекції  додатково застосовують аміноглікозиди 3-го покоління – амікацин до 20мг/кг/добу, нетілміцин 1,5-2мг/кг кожні 8 годин.

Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах проводиться глюкозо-сольовими розчинами з обліком добової потреби в рідині і патологічних витрат.

Посиндромна терапія проводиться у відповідності з наявними синдромами, їхнє лікування проводиться згідно відповідних протоколів лікування

УСКЛАДНЕННЯ:

(лікування проводиться згідно відповідних протоколів)

Інфекційно-токсичний шок (ІТШ);

Гострий набряк-набухання головного мозку;

Синдром дисимінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром);

 Поліорганна недостатність;

Судомний синдром.

  ІТШ  має бурхливий розвиток і проявляється загрозливими для життя симптомами:

-температура тіла зростає до великих цифр,

-у перші години захворювання з’являється поширена на все тіло висипка, яка місцями зливається й утворює ділянки крововиливів зі швидким розвитком некрозів і гангрени пальців рук та ніг,

- провідним стає синдром Вотергауса – Фрідеріхсена, який клінічно проявляється гострою недостатністю кори надниркових залоз через крововиливи в них.

ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ В УМОВАХ НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ВІДДІЛЕНЬ, АБО НА ДОШПИТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів;

Оксигенотерапія (за умов спеціалізованих бригад ШМД та наявності показань – забезпечення штучної вентиляції легень);

Забезпечення надійного венозного доступу, початок інфузійної терапії ізотонічними сольовими кристалоїдами в обсязі 20 мл/кг маси тіла за 20 хвилин;

За умов відомої етіології сепсису (менінгококцемія) – внутрішньовенне введення цефтріаксону або цефотаксиму 50 мг/кг маси тіла;

Протисудомна терапія (за наявністю судом);

Введення симптоматичних препаратів (антипіретики, анальгетики).

 Менінгококова інфекція – гостре інфекційне захворювання, яке спричинюється різними серологічними штамами менінгокока, клінічно характеризується ураженням слизової оболонки носової частини  глотки, генералізацією процесу у вигляді специфічної  септицемії та запаленням мозкових оболон.

 Етіологія.  Менінгококову інфекцію спричинює диплокок (менінгокок Вексельбаума).           

                      

Медсестринський

процес:                                    

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ   ОБСТЕЖЕННЯ

 1                  СКАРГИ                        АНАМНЕСТИЧНІ                  ОБ’ЄКТИВНО

                         МАТЕРІ                              ДАННІ

 Е            - озноб, гарячка,            -  контакт з хворою               -    температура тіла до 38*С,

 Т        - загальна слабкість,           дитиною,                             - судоми,

 А        - судоми ,                           - переохолодження.              – запаморочення,

 П          - головний біль,                                                               - блювання,  

             - геморагічний висип.                                             – симптом Керніга, Брудзинського,                                     

                                                                                    Лесажа.

 ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2              1. Гіпертермія.

Е              2. Блювання.

Т              3. Судоми.

А             4. Головний біль.

П             5. Геморагічний висип.

 ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3              1. Підготовка    пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е             2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т             3. Виконання лікарських призначень

А            4. Навчити матір пацієнта   маніпуляціям по догляду

П

                             ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

4       1. Ізоляція дитини  до негативного бактеріологічного дослідження слизу з носогорла                                    

                   на менінгокок (2 рази з інтервалом в 3 дні).                              

Е             2. Взяття крові на загальний аналіз; проведення спинномозкової пункції.

Т             3. Годувати дитину рідкою, вітамінізованою їжею.

А             4. Здійснювати догляд за шкірою, під час блювання.

П             5. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ. 

                6. Виконання лікарських призначень: антибіотикотерапія в/в та в/м,  

                    протисудомна, дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, дегідратаційна

                    терапія ,  гормонотерапія,  симптоматична терапія. 

5          ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е                1. Зникнення інтоксикації, покращання загального                        стану

Т                2. Нормалізація температури тіла .

А             3. Корекція мед сестринських втручань можлива при                   різних ускладненнях: треба

П             пам’ятати про  розвиток гострої недостатності                                    надниркових залоз, нирок, набряк 

                 легень, при менінгококовому менінгіті – абсцес                           мозку, гідроцефалія, глухота, 

                 сліпота, зниження інтелекту, парези і паралічі,                            епілептичні напади.

 Виконані завдання скинути на електронну пошту  ntnnova7@gmail.com